Стягнення 3% річних та інфляційних втрат з поручителя після рішення суду: судова практика Верховного Суду у справі № 947/22870/24

1. Про що була справа (правовий аналіз)

Цивільний спор, що став предметом судового розгляду, стосується фундаментального питання цивільного права — тривалості існування зобов’язальних правовідносин та меж солідарної відповідальності поручителя після ухвалення рішення суду про стягнення основного боргу. Правова проблема полягала у визначенні того, чи припиняється порука та чи звільняється солідарний боржник від відповідальності за порушення грошового зобов’язання, якщо банк уже стягнув суму боргу в судовому порядку, але судове рішення тривалий час залишалося невиконаним.

Ключовим аспектом справи є застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Суди досліджували взаємозв’язок положень статей 526, 553, 554, 559 та 599 ЦК України, приходячи до висновку, що факт ухвалення судового рішення не припиняє ані основного кредитного договору, ані договору поруки. Оскільки виконання не відбулося, мало місце триваюче правопорушення, що дає кредитору право на стягнення компенсаційних сум.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть ситуацію, коли у 2007 році ваш родич або знайомий взяв великий кредит у банку (наприклад, на купівлю житла чи авто), а ви виступили його поручителем. Позичальник гроші не повернув, і у 2014 році банк через суд стягнув цей борг з вас та позичальника солідарно. Рішення суду лежало у виконавчій службі без реального виконання понад 10 років. Сьогодні банк звертається до суду вже особисто проти вас як поручителя і вимагає додатково сплатити сотні тисяч гривень інфляційних втрат та 3% річних за те, що весь цей час борг не був фактично погашений.

1.1. Перелік позовних вимог (дослівно)

• стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, Код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за невиконання зобов`язання, встановленого рішенням суду у розмірі 817627,38 гривень та суму сплаченого судового збору.

2. Які докази досліджували суди

• Кредитний договір №2007/24-24/177 від 21.09.2007 року, укладений між АКБ СР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2;
• Договір поруки №03-24/715 від 21.09.2007 року, укладений між АКБ СР «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_2 та ОСОБА_1;
• Виконавчий лист від 20.05.2014 року по справі №755/6662/15-ц про солідарне стягнення заборгованості;
• Постанова головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси від 22.03.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу;
• Постанова державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеси від 30.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №54572525;
• Постанова державного виконавця від 20.12.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу;
• Лист Приморського ВДВС м. Одеси від 03.10.2024 року №163611 щодо нестягнення виконавчого збору;
• Постанова приватного виконавця Щербакова Ю.С. від 29.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №63452870;
• Відповідь приватного виконавця Щербакова Ю.С. від 27.09.2024 року №19377 про часткове стягнення коштів у розмірі 101870,66 гривень;
• Рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року про припинення юридичної особи шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк»;
• Рішення позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року про зміну найменування на АТ «Сенс Банк»;
• Банківські розрахунки заборгованості (3% річних та інфляційних втрат) за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року;
• Копії звітів про здійснення відрахувань та виплат в рамках виконавчого провадження, надані представником відповідача.

3. Джерела права, які використовував суд

• Конституція України: Стаття 129 (основні засади судочинства);
• Цивільний кодекс України (ЦК України): Статті 11, 207, 252-257, 261, 267, 509, 526, 530, 546, 553, 554, 559, 598, 599, 610, 611, 622, 625, 1050;
• Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України): Статті 3, 10, 12, 13, 81, 89, 128-130, 141, 258, 259, 263, 265, 274-279;
• Закон України «Про судоустрій і статус суддів»: Частина друга статті 13 (обов’язковість судових рішень);
• Закон України «Про виконавче провадження»;
• Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ (щодо дії норм та позовної давності в період воєнного стану);
• Закон України від 30.03.2020 № 540-IX (щодо продовження строків під час карантину);
• Правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: постанови у справах № 910/10156/17, № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, № 535/757/17, № 686/21962/15-ц, № 444/9519/12, № 310/11534/13-ц, № 202/4494/16-ц, № 916/190/18, № 522/1528/15-ц, № 127/15672/16-ц.

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Мотивація суду щодо ключових питань справи

• 5.1. Яке питання досліджував суд: Суд досліджував питання, чи поширюється відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України на поручителя після набрання законної сили рішенням суду про стягнення основного боргу, та чи не сплив строк позовної давності для звернення банку з такими вимогами з огляду на дію карантинних обмежень та воєнного стану.
• 5.2. Як суд мотивував свою позицію: Суд зазначив, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та договору поруки. Спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц, суд наголосив:
  

  «Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення… До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання… відповідне зобов`язання продовжує існувати»

  . Оскільки прострочення є триваючим правопорушенням, кредитор має повне право на захист майнових інтересів шляхом стягнення сум за ст. 625 ЦК України. Щодо позовної давності, суд вказав, що на підставі п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки були законно продовжені на період дії карантину (COVID-19) та воєнного стану, а тому позивач строк не пропустив.

6. Вимоги, у задоволенні яких було відмовлено

• 6.1. Перелік вимог, в яких було відмовлено: Оскільки суд повністю задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», вимог кредитора, у задоволенні яких було б відмовлено, немає. Водночас судом було повністю відхилено заперечення відповідача (поручителя) та заяву його представника про застосування строку позовної давності.
• 6.2. Як суд мотивував свою позицію: Суд спростував аргументи представника відповідача про те, що порука не поширюється на правовідносини після ухвалення рішення суду. Суд послався на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою норми ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов’язань. Суд зазначив, що зобов’язання відповідача як поручителя триває до моменту фактичного виконання, а розрахунок банку за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 роки є правильним та не був спростований стороною захисту належними доказами.

7. Фінансовий ефект для позивача

Позивачу (АТ «СЕНС БАНК») вдалося повністю захистити свої майнові інтереси та стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 827 438,91 гривень, з яких:

• 3% річних — 213 726,55 грн;
• Інфляційні втрати — 603 900,83 грн;
• Судовий збір — 9 811,53 грн.

8. Питання витрат на правову допомогу (адвоката)

У матеріалах досліджуваного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року питання компенсації витрат на правову допомогу (витрат на адвоката) для жодної із сторін не розглядалося. Жодних сум до стягнення чи відшкодування за послуги адвокатів судом першої інстанції призначено не було. Суд обмежився виключно розподілом витрат по сплаті судового збору на користь позивача.