Повернення списаних ДВС коштів із зарплатного рахунку: чому скарга на виконавця не завжди працює

1. Про що була справа (правовий аналіз)

Предметом судового розгляду у справі № 591/4886/24 став процесуальний спір між боржником та Зарічним відділом ДВС у місті Суми щодо правомірності дій та бездіяльності головного державного виконавця. Боржниця оскаржила накладення арешту на її банківський рахунок, який використовувався виключно для зарахування заробітної плати, та вимагала примусового повернення ДВС списаних грошових коштів. Правовий аналіз цієї справи у вищих інстанціях торкнувся розмежування між судовим контролем за виконанням рішень та наявністю самостійного спору про право. Оскільки списані кошти вже були розподілені ДВС та перераховані на користь стягувача (АТ «Сенс Банк»), виник матеріальний спір щодо безпідставно набутого майна. Верховний Суд підтвердив, що за таких обставин виконавець фізично не може повернути кошти з депозитного рахунку, а захист прав боржника має відбуватися виключно в порядку позовного провадження, а не через скаргу на дії виконавця.

Приклад із повсякденного життя

Уявіть ситуацію, коли людина мала старий кредитний борг, за яким багато років тому було винесено судове рішення. Фінансова установа передає документи до виконавчої служби, і виконавець, отримавши дані з податкової про офіційне працевлаштування, виносить постанову про автоматичний арешт усіх рахунків боржника в банку. В день виплати авансу чи заробітної плати банк, виконуючи примусову інструкцію, миттєво спирає під нуль усі наявні гроші з картки та перераховує їх виконавчій службі, яка того самого тижня відправляє їх банку-стягувачу. Громадянин залишається без засобів до існування, терміново бере довідку з роботи про те, що картка є виключно зарплатною, та вимагає від виконавця негайно повернути гроші назад, але стикається з відповіддю, що коштів у виконавця вже фізично немає, оскільки вони повністю пішли на закриття старого боргу.

Перелік позовних вимог (дослівно буквене відтворення)

Боржниця звернулася до суду зі скаргою, у якій просила[cite: 37]:

• 1. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бистрик О.М. щодо нерозгляду та неприйняття рішення за поданою ОСОБА_1 заявою від 15 березня 2024 року про зняття арешту з банківського рахунку IBAN: НОМЕР_1, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», призначеного для отримання заробітної плати та повернення списаних грошових коштів[cite: 37].
• 2. Зобов`язати державного виконавця Бистрик О.М. або іншу посадову особу Зарічного відділу ДВС зняти накладений постановою від 05 березня 2024 року у виконавчому провадженні № 50375681 арешт з грошових коштів заробітної плати, розміщених на рахунку IBAN: НОМЕР_1, відкритого на ім`я боржниці ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк»[cite: 37].
• 3. Зобов`язати державного виконавця Бистрик О.М. або іншу посадову особу Зарічного відділу ДВС повернути боржниці ОСОБА_1 грошові кошти списані з банківського рахунку IBAN: НОМЕР_1, відкритого на ім`я боржниці ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», а саме грошові кошти в сумі 75 622,53, списані 06 березня 2024 року; в сумі 14 619,61 грн списані 01 травня 2024 року; в сумі 5,35 грн списані 01 травня 2024 року; в сумі 1000 грн списані 01 травня 2024 року[cite: 37].
• 4. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бистрик О.М. щодо нерозгляду та неприйняття рішення за поданою ОСОБА_1 заявою від 15 березня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 50375681[cite: 37].
• 5. Зобов`язати державного виконавця Бистрик О.М. або іншу посадову особу Зарічного відділу ДВС прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 50375681 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»[cite: 37].

Які джерела права використовували суди?

Під час розгляду та вирішення процесуальних і матеріальних питань цієї справи суди застосували такі нормативні акти та правові засади:

• Закон України «Про виконавче провадження» (статті 39, 45, 46, 70)[cite: 37];
• Цивільний кодекс України (стаття 1212 — про безпідставно набуте майно)[cite: 37, 39];
• Цивільний процесуальний кодекс України (статті 27, 28, 128, 263, 294, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 394, 400, 401, 402, а також Розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень»)[cite: 36, 37, 39];
• Усталена судова практика Верховного Суду та постанови Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення спорів про право в межах виконавчого провадження[cite: 37, 39].

Результати розгляду вимог скарги судовими інстанціями

Які питання досліджував та як мотивував позицію Верховний Суд?

Чи був фінансовий ефект (яку суму вдалося стягнути) позивачу?

Для боржниці ОСОБА_1 реального фінансового ефекту в межах розгляду цієї скарги досягнуто не було, оскільки у поверненні списаних 91 247,49 грн через ДВС їй відмовили[cite: 37, 39]. Крім того, за результатами розгляду справи, Сумський апеляційний суд стягнув із боржниці на користь ДВС судові витрати за розгляд апеляційної скарги[cite: 37]. Своєю чергою, стягувач (АТ «Сенс Банк») отримав реальний фінансовий ефект, оскільки ДВС перерахувала на його користь грошові кошти у сумі 82 715,63 грн у рахунок повного погашення кредитного боргу[cite: 37].

Чи було розглянуто питання витрат на правову допомогу (витрат на адвоката)?

Процесуальне питання безпосередньої компенсації витрат на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) у межах цієї скарги судами не вирішувалося, оскільки сторони не подавали відповідних детальних розрахунків та вимог. Розподіл судових витрат обмежився стягненням суми судового збору з ОСОБА_1 за розгляд справи в апеляційній інстанції[cite: 37]. Верховний Суд підтвердив, що оскільки постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні скарги є повністю законною, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні[cite: 39].