Дострокове повернення кредиту за пунктом 4.5 та позовна давність: аналіз справи № 487/150/17

1. Про що була справа (правовий аналіз)

Судова справа № 487/150/17 стосувалася позову правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» — Акціонерного товариства «Сенс Банк» до позичальниці про стягнення значної суми заборгованості за валютним кредитним договором від 2008 року[cite: 45]. Ключовим правовим питанням спору стала оцінка умов пункту 4.5 договору кредиту, згідно з яким у разі прострочення щомісячних платежів понад 90 днів строк користування кредитом вважався таким, що сплив, а позичальник зобов’язувався повністю повернути всю суму боргу[cite: 45]. Суди досліджували дату автоматичної зміни строку виконання зобов’язань (яка настала у лютому 2009 року) та її вплив на правомірність подальшого нарахування банком договірних відсотків[cite: 45]. Окрім того, предметом глибокого аналізу став розподіл платежів, внесених позичальницею у 2011–2014 роках, та визначення моменту переривання і спливу позовної давності за основним боргом і додатковими вимогами банку[cite: 45].

Приклад із повсякденного життя

Уявіть ситуацію, коли людина у 2008 році бере великий кредит у доларах США на фінансування будівництва нової квартири[cite: 45]. Певний час платежі вносяться справно, але через кризу та стрімке зростання курсу валют позичальник припиняє платити[cite: 45]. У самому договорі прописано автоматичне правило: якщо платежів немає 90 днів, договір достроково припиняє дію, і людина стає зобов’язаною негайно повернути весь борг[cite: 45]. Банк роками не подає до суду, а позичальник час від часу вносить невеликі суми через касу, намагаючись бодай якось зменшити фінансовий тягар[cite: 45]. Проте згодом банк-правонаступник раптово звертається до суду, вимагаючи стягнути не лише чисте тіло кредиту, а й астрономічні відсотки, які він продовжував нараховувати за договірною ставкою понад 13,5% річних протягом наступних семи років, незважаючи на те, що строк договору давно закінчився[cite: 45].

Перелік позовних вимог (дослівно буквене відтворення)

Згідно з матеріалами судової справи, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з такими вимогами:

• про стягнення заборгованості за кредитним договором[cite: 45];
• стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту від 23 травня 2008 року № 640/489-К489 в сумі 276 971,15 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі – НБУ) на 25 серпня 2016 року становить 7 008 901,86 грн[cite: 45].

Які джерела права використовували суди?

Для розв’язання цього матеріально-процесуального спору суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій застосували такі джерела права:

• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 6, стаття 13)[cite: 45];
• Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (статті 1, 17)[cite: 45];
• Закон України «Про судоустрій і статус суддів»[cite: 45];
• Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»[cite: 45];
• Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»[cite: 45];
• Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»[cite: 45];
• Цивільний кодекс України (статті 3, 11, 15, 192, 203, 207, 215, 216, 253, 256, 257, 258, 259, 261, 264, 267, 526, 527, 530, 534, 549, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 631, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054)[cite: 45];
• Цивільний процесуальний кодекс України (статті 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 289, 352, 354, 355, 367, 376, 382, 389, 400, 402, 409, 410, 412, 436)[cite: 45];
• Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»[cite: 45];
• Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»[cite: 45];
• Практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Руїз Торіха проти Іспанії», «Серявін та інші проти України», «Салов проти України», «Проніна проти України», «Ващенко проти України»);
• Правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо стягнення боргу в іноземній валюті та припинення нарахування відсотків після зміни строку договору[cite: 45].

Результати розгляду позовних вимог судовими інстанціями

Які питання досліджував та як мотивував позицію Верховний Суд?

Чи був фінансовий ефект (яку суму вдалося стягнути) позивачу?

Так, фінансовий ефект для позивача (АТ «Сенс Банк») є частково позитивним. Замість первісно очікуваних 276 971,15 дол. США, банку вдалося остаточно стягнути з відповідачки суму чистого тіла кредиту в розмірі 112 072,92 дол. США[cite: 45]. Завдяки професійним діям захисту, позичальниці вдалося повністю захистити себе від стягнення необґрунтовано нарахованих відсотків на суму 111 490,88 дол. США та значного обсягу пені[cite: 45].

Чи було розглянуто питання витрат на правову допомогу (витрат на адвоката)?

Безпосередньо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у постанові касаційного суду не вирішувалося, оскільки таких вимог сторонами детально заявлено не було[cite: 45]. Натомість Верховний Суд детально розглянув питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору та змінив рішення апеляційного суду[cite: 45]. На основі пропорційності задоволених вимог та проведення взаємозаліку відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України, Верховний Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір у загальному розмірі 42 683,97 грн[cite: 45].