Припинення іпотеки та кредитних зобов’язань: коли відмова банку в позові не означає закриття кредиту

1. Про що була справа (правовий аналіз)

Судова справа № 599/2321/24 стосувалася взаємопов’язаних позовів: первісного позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» (правонаступника ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк») до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення кредитних зобов’язань та іпотеки. Банк вимагав звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку в рахунок погашення доларового боргу, посилаючись на договір відступлення прав вимоги. Позичальник за зустрічним позовом стверджував, що кредит повністю закритий, оскільки ще у 2014 році суд відмовив попередньому банку у стягненні заборгованості. Правовий аналіз справи у вищих інстанціях зосередився на дослідженні реального обсягу виконаних зобов’язань та доведеності факту переходу права вимоги до нового кредитора. Верховний Суд підтвердив, що відмова банку в стягненні через відсутність прострочення на конкретну дату не означає припинення кредиту в цілому, якщо тіло кредиту не виплачене повністю, а строк договору продовжений додатковими угодами.

Приклад із повсякденного життя

Уявіть ситуацію, коли людина у 2008 році бере доларовий кредит на будівництво чи купівлю сімейного будинку, забезпечуючи його іпотекою. Через кілька років банк реорганізується або продає борг іншій фінансовій компанії, яка у 2014 році подає до суду, вимагаючи негайно повернути всю суму через дрібні прострочення. Позичальник приносить у засідання купу квитанцій, доводячи, що він платив щомісяця, і суд відмовляє банку, оскільки на момент позову простроченого боргу не існувало. Людина помилково вважає, що раз банк суд програв — кредит повністю закритий, а іпотека зникла. Проте через десять років уже третій за рахунком банк-правонаступник знову подає позов, вимагаючи виставити будинок на торги, оскільки загальний строк договору діє до 2025 року, а саме тіло кредиту та відсотки за графіком так і не були виплачені до кінця.

Перелік позовних вимог (дослівно буквене відтворення)

У межах судового розгляду первісного та зустрічного позовів вимоги сторін були зафіксовані наступним чином:

• звернутися стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,250 га з кадастровим номером 6122686700020020135 за цією ж адресою в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11281976000 від 16 січня 2008 року, яка складає 28 415,64 дол. США, з яких 11 157,97 дол. США – заборгованість за кредитом та 17 257,67 дол. США – заборгованість за відсотками, та 34 033,77 грн пені, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій[cite: 44].
• про припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами[cite: 44].

Які закони, кодекси та інші джерела права використовували суди?

Для вирішення цього матеріально-процесуального спору суди використовували такі нормативно-правові акти та практику:

• Конституція України (стаття 129)[cite: 43];
• Цивільний кодекс України (статті 6, 11, 15, 16, 204, 207, 512, 514, 546, 575, 598, 599, 626, 627, 628, 629, 638, 1050, 1054, 1055, 1077)[cite: 42, 43, 44];
• Цивільний процесуальний кодекс України (статті 3, 12, 13, 35, 60, 77, 80, 81, 82, 88, 89, 126, 127, 133, 141, 169, 212, 224-226, 228, 233, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 284, 286, 287, 288, 294, 352, 354, 355, 367, 372, 374, 376, 400, 401, 402, 406, 416, 419)[cite: 41, 42, 43, 44];
• Закон України «Про іпотеку» (статті 1, 3, 12, 33)[cite: 42, 43, 44];
• Закон України «Про захист прав споживачів» (стаття 1, стаття 11)[cite: 44];
• Закон України «Про виконавче провадження»[cite: 41, 42, 43, 44];
• Закон України «Про доступ до судових рішень» (стаття 6)[cite: 44];
• Практика Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Воловик проти України», «Балацький проти України», «Шульга проти України», «Мусієнко проти України» та інші)[cite: 44];
• Правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду[cite: 42, 43, 44].

Результати розгляду вимог по інстанціях

Які питання досліджував та як мотивував рішення Верховний Суд?

Чи був фінансовий ефект (яку суму вдалося стягнути) позивачу?

Для первісного позивача (АТ «Сенс Банк») фінансовий ефект у межах цієї справи відсутній, оскільки в задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 28 415,64 дол. США та пені шляхом звернення стягнення на іпотечне майно банку було повністю відмовлено[cite: 41, 43, 44]. Водночас апеляційний суд частково задовольнив вимоги банку процесуально, скасувавши припинення іпотеки, та стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 1 453,44 гривень судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції[cite: 43].

Чи було розглянуто питання витрат на правову допомогу (витрат на адвоката)?

У матеріалах справи та текстах судових рішень по даній справі (№ 599/2321/24) окремого розгляду питання щодо компенсації чи стягнення витрат на професійну правничу допомогу (витрат на адвокатів) сторонами не заявлялося та судами не здійснювалося. Розподіл судових витрат обмежився виключно стягненням суми сплаченого банком судового збору за подання апеляційної скарги, який за рішенням Тернопільського апеляційного суду покладено на ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1453,44 грн[cite: 43]. Верховний Суд підтвердив, що у зв’язку із залишенням касаційної скарги без задоволення, новий розподіл витрат не проводиться[cite: 44].