Суд застосував наслідки нікчемності договору автокредиту та відмовив у стягненні коштів: аналіз рішення Жовтневого районного суду Дніпра у справі № 201/598/23

1. Про що була справа?

Справа стосувалася цивільного позову фізичної особи (позивача ОСОБА_1) проти ТОВ «Автокредит Плюс» про застосування наслідків нікчемності правочину, пов’язаного з автокредитуванням, та зустрічного позову компанії про стягнення коштів за користування майном. Правова проблема полягала в тому, що договір автокредиту був укладений з порушеннями Закону України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 №1023-XII, зокрема щодо надання неповної інформації про умови кредиту, що робить його нікчемним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, де нікчемний правочин не створює правових наслідків з моменту укладення. Позивач стверджував, що компанія не розкрила повну вартість кредиту, порушуючи статтю 11 Закону “Про споживче кредитування” від 15.11.2016 №1734-VIII.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, застосувавши наслідки нікчемності, що призвело до повернення автомобіля та стягнення сплачених коштів, але відмовив у частині вимог через пропуск строків позовної давності за статтею 261 Цивільного кодексу України. Зустрічний позов було відхилено, оскільки користування майном не створює зобов’язань за нікчемним договором, як випливає з постанови Верховного Суду від 15.09.2015 у справі №21-1765а15. Апеляційний і касаційний суди залишили рішення без змін, підтвердивши висновки щодо захисту споживачів.

Така ситуація може виникнути в повсякденному житті, наприклад, коли споживач купує автомобіль в кредит, але компанія не повідомляє про приховані комісії чи повну вартість, що робить договір нікчемним, і після повернення авто фірма намагається стягнути плату за користування, змушуючи звертатися до суду для захисту прав та повернення коштів.

1.1. Перелік позовних вимог

• за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про застосування наслідків нікчемності правочину;
• за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за користування майном.

2. Які докази досліджували суди?

• Договір автокредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс».
• Платіжні документи про сплату коштів позивачем.
• Довідки про вартість кредиту та приховані комісії.
• Свідчення представників сторін та докази користування автомобілем.
• Матеріали апеляційного та касаційного перегляду, включаючи висновки судів вищих інстанцій.

3. Які закони, кодекси, нормативно-правові акти, інші джерела права використовував суд?

• Цивільний кодекс України, стаття 215, 261.
• Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 №1023-XII.
• Закон України “Про споживче кредитування” від 15.11.2016 №1734-VIII, стаття 11.
• Постанова Верховного Суду від 15.09.2015 у справі №21-1765а15.
• Цивільний процесуальний кодекс України, статті 401, 416.

4. Позовні вимоги та рішення суду першої інстанції

5. Питання, досліджені судом, та мотивація позиції

• 5.1 Яке питання досліджував суд? Суд досліджував правомірність укладення договору автокредиту та наявність підстав для визнання його нікчемним, а також обґрунтованість зустрічного позову про стягнення за користування майном.
• 5.2 Як суд мотивував свою позицію? Суд мотивував позицію тим, що договір порушує статтю 11 Закону України “Про споживче кредитування” №1734-VIII, де вимагається повне розкриття вартості кредиту, роблячи його нікчемним за статтею 215 Цивільного кодексу України, де нікчемний правочин не створює наслідків. Зустрічний позов відхилено, оскільки за нікчемним договором користування не створює зобов’язань, як випливає з постанови Верховного Суду від 15.09.2015 у справі №21-1765а15. Суд підкреслив статтю 261 Цивільного кодексу України щодо позовної давності, відмовивши в частині вимог через пропуск строків, забезпечуючи принципи обґрунтованості за статтею 2 ЦПК України.

6. Вимоги, в яких було відмовлено, та мотивація

• 6.1 Перелік вимог, в яких було відмовлено: У задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 через пропуск позовної давності; зустрічний позов ТОВ «Автокредит Плюс» про стягнення грошових коштів за користування майном.
• 6.2 Як суд мотивував свою позицію? Суд мотивував відмову тим, що частина вимог позивача пропущена за строками позовної давності згідно статті 261 Цивільного кодексу України, де термін становить 3 роки, і позивач не довів поважність причин пропуску. Зустрічний позов відхилено, оскільки за нікчемним договором за статтею 215 Цивільного кодексу України користування майном не створює правових зобов’язань, як підтверджено постановою Верховного Суду від 15.09.2015 у справі №21-1765а15. Це узгоджується з Законом “Про захист прав споживачів” №1023-XII, де пріоритет захисту споживача, без підстав для стягнення з боку компанії.

7. Чи був фінансовий ефект для позивача?

Так, рішення призвело до застосування наслідків нікчемності, що передбачає повернення сплачених коштів, але конкретна сума не вказана; зустрічний позов відхилено, запобігши стягненню з позивача.

8. Чи було розглянуто питання витрат на правову допомогу?

Питання витрат на правову допомогу (витрати на адвоката) розглядалося в рішенні суду. Сторона просила компенсувати витрати на адвоката, але суд не стягував суму, оскільки частково відмовив у позові, розподіливши витрати пропорційно.