4 862 USD за сантиметр квадратний!

Про специфіку арт-ринку та ціноутворення на ньому.

Якщо ви хочете поповнити свою мистецьку колекцію витворами львівських, українських, польських митців – звертайтеся в Компанію Law Craft. Ми допоможемо Вам здійснити правильний вибір, а також залагодимо усі формальності.

4 862 USDза сантиметр квадратний!

Коли “99 центів” коштують 3 мільйони ?

На тлі нестабільності фондових ринків, падіння цін на цінні метали і девальвації основних світових валют арт-ринок виглядає навіть дуже перспективно. Цього місяця в черговий раз був побитий рекорд вартості твору мистецтва – 12 листопада на аукціоні Крісті триптих пензля Френсіса Бекона «Три етюди Луціана Фрейда» (1969 р.) було продано за неймовірну суму – 142 млн. дол.! Попередній рекорд цілий рік утримував «Крик» Едварда Мунка. Френсис Бекон (1909-1992), прошу не плутати з класиком філософії, – британський художник-експресіоніст, самоук, живопис якого підкреслює трагізм існування. Популярність здобув, ще за життя, хоча подобався далеко не усім. «Людина, яка малює ці жахливі картини», – так одного разу висловилася про живописця Маргарет Тетчер. Так чи інакше, але він встановив новий рекорд – 142 млн. американських доларів!!! За такі гроші можна купити потужний концерн, однак невідомий колекціонер оцінив в 4 862 долари кожен квадратний сантиметр беконівського полотна. В загальному ж обсяг світового арт-ринку експерти оцінюють в 25-30 млр. дол. на рік!

Як з’являються такі захмарні ціни на твори мистецтва? Чому багатьма з них спершу затуляють шпарини в курниках, а потім продають за мільйони, як це було з автопортретом Ван Гога? Навіть топовий маляр Герхард Ріхтер нещодавно обурювався: «Ціни на сучасне мистецтво абсурдні, як банківська криза!». Здебільшого, як художники, так і їхні агенти чи галеристи відповідають розмито, недосказано, акцентуючи, що той чи інший митець «був недооцінений, випередив свій час, мистецтво треба розуміти…». Таке враження, що вони хочуть зберегти якусь таємницю – секрет свого «професійного цеху». Лише мій знайомий галерист Марцін Томись з Варшави дав більш зважену відповідь: «Сьогодні мало, що залежить від того чи подобається комусь чиясь творчість. Якщо багатієві сподобалася картина, це зовсім не гарантуватиме того, що він готовий викласти за неї круглу суму. Ціноутворення на «вернісажах», в галереях і на мистецьких аукціонах – зовсім різні речі, з різною логікою». До цього слід додати, що попри глобалізацію мистецтво все ж залишається національним – французи купують французьке, росіяни-російське, бразильці – бразильське. Саме тому в останні двадцять років найбільше зросли ціни на витвори китайських художників, адже й сама країна та її еліта збагачувалися, як жодні інші. Саме тому українські митці практично не мають шансів «продатися» дорожче англосаксів, в руках яких нагромаджені найбільші багатства світу.

Однак, розуміння цін на живопис – це лише квіточки. В ньому є неповторна (можливо навіть в своїй «неестетичності») манера автора, унікальність кожного витвору – нехай це буде навіть так зване «сучасне мистецтво», в якому найчастіше відсутня майстерність, а є лише гола ідея (і то не завжди). А ось і ягідки – візьмемо до прикладу фотографію «Рейн 2» Андреаса Гурскі – смуга річки, смуги берегів, смуга хідника… ГСимпатично, однак кожен може взяти хороший апарат, знайти подібну точку зору над річкою (а при бажанні і конкретно ту саму на Рейном, звідки фотографував Гурскі) і зробити знимок. Проте це не спинило цінителя викласти в 2011 році за фото більш, як 4 млн. дол. зробивши «Рейн 2» найдорожчою фотографією «усіх часів і народів». Можливо, тому що і раніше фотографу вдавалося виручати за роботи кругленькі суми. Так в 2007 усім відомий цінитель мистецтв Віктор Пінчук проміняв свої 3,3 млн. доларів на його «99 центів» (дві фотографії магазину в форматі «Все по 99 центів»). І власне тут ми бачимо першу характеристику арт-ринку – не важливо що, важливо під чиїм прізвищем. Тому й справджується – купляй дорого, зможеш продати ще дорожче. Подібно до біржових котирувань, кожен «художник» має свій «індекс» – його ім’я або зростає в ціні, або падає – абсолютно не дивно, якщо арт-експерти відслідковують всі важливі події креслячи по кожному «художнику-бренду» його графік. Впливає на це присутність в ефірі, відгуки критиків, мистецтвознавців, проведення персональних виставок, присутність в каталогах і т.д. Вже сама поява робіт автора в престижній галереї чи серед лотів авторитетного аукціону – значний плюс. Усією цією розкруткою займається торговий агент, котрий забирає навіть більше половини отриманого, як розповів мені відомий британських художник Даррен Коффілд. Однак без помочі агента, сьогодні художнику не обійтися. Кожному своє – один створює, інший продає. І добре коли митець може монетаризувати свій талант за життя, адже найчастіше за його розкрутку беруться вже після смерті.

Купляти антикваріат чи твори мистецтва на аукціонах – не лише інвестиція. Це й величезний азарт, який так яскраво змальовує Ф. Достоєвський в своєму «Підлітку». Є люди багаті від народження, є ті яким вдалося казково збагатитися – їм також потрібно чимсь зайнятися. Хтось продовжує вести бізнес, чи починає вдавати, що ним займається, хтось деградує в стані алкогольного і наркотичного сп’яніння, хтось як на роботу ходить в казино, хтось займається благочинністю,а хтось подається в колекціонери. Цінителі мистецтв добре один-одного знають і часто зустрічаються в акційних залах – там вони конкуренти, суперники між якими розгоряється справжня боротьба за омріяний лот! Це чистий азарт при якому вже не так важливо наскільки неадекватно дорогою є картина чи фотографія.

Та це не єдина причина рекордних цін. У арт бізнесі є ще темна сторона, про яку говорять дуже рідко. Предмети мистецтва не прийнято оцінювати з точки зору «раціо». То ж і жодні методи податкового аудиту на кшталт трансфертного ціноутворення тут не можуть працювати. А це вже ідеальний спосіб для відмивання грошей і корупційних схем. В США ціни на предмети мистецтва, , почали особливо зростати після Першої світової – в часи особливо стрімкого розвитку організованої злочинності. Деякі галеристи стали такими-собі посередниками між мафією і владою – дони купляли картини, які через своїх підставних людей продавали мери міст, судді чи сенатори. При цьому, як галеристу так і художнику діставався мізерний процент, проте саме використання такої схеми в значній мірі сприяло згвинчуванню цін на ринку мистецтва. Цілком можливо, що подібні механізми з 20-их років використовуються й сьогодні, тим паче, що більшість покупців та продавців залишаються невідомими громадськості.

Не варто оминати увагою й ще один чинник зростання арт ринку і цін на твори мистецтва – в 20-тому столітті до приватних колекціонерів (аристократів та буржуа) долучилися державні музеї зі значними коштами, призначеними на поповнення колекцій, а також інвестиційні відділи банків й спеціалізованих фондів. Навіть на Галицькій ощадній касі у Львові (тепер будинок Музею етнографії) уважне око помітить рельєфне зображення палітри та пензлика – це зовсім не випадково. Мистецтво стало інструментом інвестування, при тому ще й достатньо прибутковим. Авторитетний індекс Мая-Мозеса показує, що середньорічний ріст цін на предмети мистецтва в останні пів століття склав 12,06%, в той час, як для цінних паперів аналогічний показник зупинився на рівні 11,7%. Це середній показник, а як вибрати вдалих авторів то можна і значно ліпших результатів добитися – навіть подвоювати вкладений капітал (як видно з таблиці). Єдина проблема: «брендів», які коштують мільйони, за якими ганяються колекціонери й інвестори – не більше кількох сотень на цілий світ. Більшість художників, навіть в розвинутих країнах, змушені підпрацьовувати дизайнерами, рекламістами, проектантами, адже на продажу своїх робіт їм не вижити. Думаю, саме серед них є справжні недооцінені генії, чиї картини, фотографії, скульптури власне і є мистецтвом, а не інвестиційним інструментом, а мистецтво, як відомо, безцінне.

Для довідки:

Найдорожчі художники світу: Френсіс Бекон, Едвард Мунк, Джексон Поллок, Джефф Кунс, Герхард Ріхтер.

Найдорожчі художники України: Анатолій Криволап, Арсен Савадов, Олег Голосій, Олександр Ройтбурд

Приклад росту цін на картини [за даними Компанії «АРТ-Фінанс»]:

Витвір мистецтва Купівля-продаж 1 Купівля-продаж 2 Річна дохідність
№7 (Темне над світлим), Марк Ротко 1 365 724 €,

19.11.1998 р.

12 838 130 €,

13.11.2007 р.

104%
Юна полька,

Хаім Сутін

420 000 €,

05.11.2003 р.

2 700 000 €,

25.06.2008 р.

142%
Міст Ватерлоо,

Клод Моне

2 353 813 €,

13.11.1990 р.

23 633 600 €,

18.06.2007 р.

61%

 20.11.2013 р.                                                                       © Віто Надашкевич

Опубліковано: Захід.нет, 02.12.2013 року