Чому Україна нічого не виробляє?

Про Apple, Китай та конкурентоздатність, або чому ми майже нічого не виробляємо…

Покійний Стів Джобс вивів компанію Apple з гаража під яблунею у широкий світ, з кустарного промислу перетворив в одного з флагманів американської економіки. Та, якщо ми сьогодні візьмемо славнозвісний iPhoneй поглянемо на його задню панель, то побачимо напис: «DesignedbyAppleinCalifornia. AssembledinChina» – «Запроектовано Appleв Каліфорнії. Зібрано в Китаї». Так, саме там американська компанія вже багато років збирає свої гаджети. І хоча в Штатах суспільство й політики неодноразово закидали Apple відсутність патріотизму, сам Стів Джобс відповідав, що на його жаль, не існує жодних можливостей збирати продукцію «вдома».

Ви знаєте хто виробляє найбільше ноутбуків, мобільних телефонів та інших побутових пристроїв? Ні, це не Nokia, не Samsung, не Toshiba, не Acer. Зазначені фірми самі не виробляють, або майже не виробляють. Вони розробляють та продають, а продукують інші, про яких більшість й не чула – Quanta, Compal, Inventec, Wistron. Ці фірми з Далекого Сходу досконало освоїли продукційний менеджмент, знають регіональні особливості, працюють, як надійні, водночас гнучкі партнери. Навіть європейський Dellдійсно «європейський» лише на 7% – саме стільки збирається в Ірландії та Польщі, решта – Китай та Малайзія.

Продукти Apple збираються в Китаї на заводі тайванської групи Foxconn. Група веде діяльність в Піднебесній з 1988 року, але лише в лютому 2012 року журналістам вдалося відвідати фабрику і побачити, як збирають гаджети з емблемою надкушеного яблука. Збірка одного iPhone потребує виконання 141 операції впродовж 3 днів. Планшетку iPad зібрати ще складніше – за 5 днів деталі та вузли проходять через 300 пар рук. Якщо працівники німецького Volkswagen приїжджають на роботу на «фольксвагенах», а фінської Nokiaкористуються «власноруч зібраними» телефонами, то на Foxconn – мало хто мав, має чи буде мати ту цяцьку, над котрою щодня трудиться – зарплата до ціни мізерна. Одна зміна працює 12 годин і отримує 1,78 USDза годину (14,25 UAH). Певна частина грошей швидко повертається «експлуататорам»: їжа тут не безкоштовна і пересічний обід коштує біля 0,70 USD (5,60 UAH), за місце на двоповерховій койці з сімома колегами в кімнатчині доведеться щомісяця платити ще 17,50 USD (140 UAH).

До порівняння в США середньостатистичний працівник конвеєра по збірці електроніки отримує 23 USD за годину (184 UAH). Так, для американця, чи «євросоюзівця» китайська зарплата – смішна. Однак, нажаль, для львів’янина, дрогобитчанина, тернопільчанина – зовсім ні. Для мешканців Філіпін, Індонезії, Індії, Африки – тим більше. Справа не лише в диспропорціях оплати праці. В чим ж?

На загадковому китайському Foxconn працює понад 230 тисяч жінок та чоловіків (до слова в самих Штатах Apple дає роботу лише 43 тисячам). В США лише 83 міста мають таке населення, в Україні – 28. певно, що економічно-активні, працюючі, чи пошукуючі роботи – це 50-65% мешканців. А ми можемо уявити що кожен 9-тий працездатний мешканець Києва складає iPhone? Це 7% всього населення столиці…

Крім низькокваліфікованих збиральників, котрі після 2-3 днів вже стають «повноцінними елементами» конвеєра, на заводі працюють ще й 9 000 першокласних інженерів. За підрахунками американських спеціалістів з менеджменту і рекрутингу, в США такий колектив вдалося б зібрати за 9-12 місяців. В Китаї їх найняли за 15 днів – людські ресурси Центрального королівства, їх працездатність та заповзятливість поросту не знають меж. Щож до конвеєрників, то кожного дня під ворота Foxconn приходить до 3 тисяч безробітних – збільшення обсягів виробництва не є значною проблемою. Китай виграє завдяки масштабам, гнучкості, набраному за останні десятиліття виробничому досвіді. З цим всім в США є деякі проблеми, ще більші вони в Україні та Львові, зокрема.

Якщо 9000 тисяч інженерів в США збираються разом рік, то у нас термін виконання завдання йшов би в нескінченість. Ще на початку 90-тих, можливо, щось вдалося б зробити, однак з того часу систематично відбувалася деградація робочої сили – деградація вмінь і навичок людей працювати. Найкращі виїхали на чужі хліби за кордон, решта перейшла, хто в торгівлю, хто ще кудись. Навіть ті інженери, що мають ідеальну пам’ять і добре пам’ятають, що робили в 80-тих зараз за бортом – їх знання сильно застаріли і здебільшого б не знайшли використання сьогодні.

Наведу приклад з життя. Нещодавно проводив внутрішній аудит на одному електротехнічному підприємстві у Києві. Один з його інженерних підрозділів сидів без роботи з 2009 року – однак всі отримували зарплату і навіть коштом фірми їздили на різні тренінги й семінари. Абсурд, марнотратство? Ні! Керівництво дивиться в майбутнє й знає, що розпустивши команду, коли піде підйом ринку й підуть замовлення, зібрати нову буде надзвичайно складно. А такий «розпуск команди» відбувся в Незалежній Україні в загальнонаціональному масштабі.

Цікаво, що інтелігенція старої, радянської епохи, протиставляла Схід Заходові, як суспільство орієнтоване на спостереження, самопізнання, душевний спокій та духовний розвиток. Можливо вони помилялися і це був попросту стереотип, можливо і ні – з часом усе міняється, колись було й так, однак сьогодні китайці помішані на роботі, грошах, матеріальних цінностях і всій тій метушні, котра приписувалася Заходу. Можливо саме сьогодні Схід переживає той бум індустріалізації в умовах дикого капіталізму, через який Європа й Америка проходили ще в 19-ому столітті. Інша справа,як ці процеси відбиваються на решті світу, в тому числі й на нас.

 27.02. 2012                                                                         © Віто Надашкевич

Опубліковано: Високий Замок, №40(4664), 02 березня 2013 року