Податкова оптимізація: грошові перекази

З 2013 року грошові перекази з-за кордону оподатковують. Складається враження, що податківці отримали вказівку наповнювати державну скарбницю усіма можливими способами. Особливо сильно нововведення може вдарити по мешканцях Галичини, Буковини і Закарпаття, де практично немає родин без мами чи тата, а часом і бабусі чи дідуся, що важкою працею на чужині, допомагають вижити своїм на батьківщині. Якщо працювати легально, то сплативши податки в Європі чи Росії, а потім ще й на Україні, можна втратити більше половини заробленого! Щоб не пустити чиновницьку руку занадто глибоко до своєї кишені слід прислухатися до кількох порад.

Для початку зауважу, що з більшістю європейських країн Україна має підписані угоди про уникнення подвійного оподаткування. Тож якщо громадянин отримує легальні доходи, скажімо в Польщі, і перераховує їх на свій рахунок в Україні, то другий раз податки платити не потрібно. Єдина складність – доводити те, що податки вже сплачені в Польщі – особиста справа кожного, а відповідно слід запастися довідками з тамтешніх фіскальних органів та їх завіреними перекладами на українську. Якщо податок з доходів фізичних осіб в країні перебування є нижчим від українського (15% для місячного доходу до 11 470 грн. і 17% для більшого) – різницю доведеться сплатити на Україні. Це ж стосується і так-званих фрілансерів, що працюють на закордонні фірми у себе вдома. Можна також зареєструватися фізичною особою-підприємцем, однак перед цим слід вивчити особливості провадження ФОП-ами зовнішньоекономічної діяльності.

А як бути людям, для яких поміч від родичів-заробітчан – єдине джерело утримання? Це, в першу чергу, діти, студенти, старенькі. Допомагати близьким – моральний обов’язок, закріплений на законодавчому рівні. Так ст. 180 Сімейного кодексу встановлює обов’язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а ст. 198 – навіть повнолітніх (скажімо, якщо вони продовжують навчання). Чи не було б абсурдом зараховувати «кишенькові» та гроші на навчання до доходів дітей!

Ст. 165 Податкового кодексу містить повний перелік надходжень, які не підлягають оподаткуванню. Тут присутні і матеріальна допомога, і аліменти, і подарунки. То ж відповідне слід записати в графу «Призначення платежу». Для родичів найбільше підійде «безвідплатна матеріальна допомога». Можна також скористатися й формулюванням «погашення безпроцентної позики» – отримання своїх же ж, позичених іншому, грошей в жодному разі не є доходом, а відповідно й не підлягає оподаткуванню. При цьому важливо не забути про обов’язкове «безпроцентне» – згідно законодавства отримувати зиск з позик – справа лише спеціалізованих установ. Складніше може бути при використанні систем експрес-переказу в яких часто взагалі відсутня інформація про призначення платежу.

Є й інші способи обійти податок. Скажімо, можна відкрити карковий рахунок в банку тієї країни, де отримуємо заробіток, розблокувати картку для користування в Україні й знімати готівку в місцевих банкоматах, при потребі передавши її своїм родичам на батьківщині.

Слід констатувати: замість реального розвитку економіки, створення нових робочих місць й підвищення бізнес-активності, що саме по собі збільшило б надходження до бюджету, влада затягує податковий зашморг забираючи у людей останні крихти. Тим більше прикро, що, як завжди, з повна заплатять прості люди, в той час, як «ділки» знайдуть десятки способів ухилитися від податків.

 10.06.2013 р.                                                              Віто Надашкевич